Профілактика туберкульозу у дітей і підлітків.

352618062Третина населення земної кулі інфікована мікобактеріями туберкульозу. Щорічно в світі на туберкульоз захворюють 7 – 10 млн. осіб. Загальна кількість хворих у світі досягає 50 – 60 млн., що більше від усього населення України чи Франції.

Один хворий на туберкульоз може інфікувати в середньому 10 – 15 здорових осіб, а якщо він знаходитимется в школі, театрі чи в громадському транспорті, то більше. Це сприяє значному поширенню туберкульозу. Ось чому Всесвітня Організація Охорони Здоров’я в 1993 році проголосила туберкульоз глобальною небезпекою.

Основні шляхи передачі туберкульозу.

Провідний шлях передачі хвороби – повітряно-крапельний. Інші шляхи – аліментарний (харчовий) та контактний – мають менше значення. Внутрішньоутробне зараження відноситься до дуже рідкісних випадках.

1. Повітряно-крапельний шлях.

Поширення інфекції відбувається при кашлі, чханні, розмові хворого на туберкульоз разом з частками його харкотиння. Мікроскопічні краплі виділень з дихальних шляхів здатні розноситися на кілька метрів навколо (найбільшу небезпеку представляє знаходження в зоні до 1 метра перед хворим).

2. Повітряно-пиловий шлях передачі збудника є варіантом попереднього. При цьому мокрота і слина осідають на предметах, висихають і перетворюються на інфікований пил. Завдяки високій стійкості мікобактерії життєздатні в навколишньому середовищі протягом тривалого часу (кілька тижнів).

Вдихання зараженого аерозолю або пилу далеко не завжди веде до розвитку хвороби. При нормальному функціонуванні імунної системи відбувається «замуровування» мікобактерій в мікроскопічному легеневому вогнищі, яке може існувати протягом багатьох років без всяких проявів (латентна форма хвороби). У разі ослаблення організму голодуванням, травмою, інфекцією, цукровим діабетом,  можлива активація процесу з переходом в розгорнуту стадію.

3. Аліментарний шлях.

Харчове зараження відбувається при вживанні продуктів, забруднених інфікованою мокротою, а також при використанні молока (масла, вершків та сиру на його основі), отриманого від хворих корів (у них може виявитися бичачий тип мікобактерії, небезпечний для людини).

Інфікуюча доза при аліментарному шляху передачі набагато більша, ніж при аерогенному. Це пов’язано з бактерицидною дією шлункового соку (особливо у осіб з підвищеною кислотністю).

4. Контактний шлях.

Оскільки шкіра здорової людини досить стійка до впливу збудника, контактна передача трапляється досить рідко. При цьому мають значення випадки професійного зараження – під час доїння хворих корів можливе проникнення мікобактерій через пошкоджену шкіру рук. Описано епізоди інфікування патологоанатомів та судово-медичних експертів при розтині трупів осіб, що страждали на туберкульоз. Вірогідність захворювання підвищується при зниженні функції імунітету і в дитячому віці. Зустрічається гострий туберкульозний кон’юнктивіт, отриманий контактним шляхом.

5. Внутрішньоутробне зараження.

У дуже рідкісних випадках можливе інфікування плоду від хворої матері – зазвичай це відбувається при запущеному процесі та соціальному неблагополуччі.

Варіанти передачі збудника: внутрішньоутробно при ураженні плаценти; в процесі пологів при проходженні родових шляхів,безпосередньо в післяпологовий період.

Рідкість подібної ситуації пояснюється високими захисними властивостями плаценти, завдяки чому, навіть у жінок з відкритою формою туберкульозу, зазвичай народжуються здорові діти. За умови післяпологовий ізоляції від матері та вакцинації дитини у неї  майже ніколи не розвивається хвороба.

Профілактика туберкульозу у дітей і підлітків.

У дітей  частіше, ніж в осіб старшого віку, виявляються первинні форми туберкульозу: первинна туберкульозна інтоксикація, первинний туберкульозний комплекс, туберкульоз лімфатичних вузлів (периферичних, внутрішньогрудних і внутрішньочеревних), туберкульоз серозних оболонок.

Значно рідше діти страждають вторинними формами туберкульозу легень, що перебігають по типу вогнищевого, дисемінованого, інфільтративного процесу.

У патології локальних форм первинного туберкульозу все більшого значення набуває ураження внутрішньогрудних лімфатичних вузлів.

У дітей шкільного віку частіше розвиваються малі локальні форми первинного туберкульозу. У випадках несприятливого перебігу захворювання можливе лімфогенне поширення інфекції з залученням у процес нових груп лімфатичних залоз і формуванням первинного туберкульозу, який протікає хронічно.

У виникненні у дітей вторинних форм туберкульозу (вогнищевого, інфільтративного і дисемінованого) велику роль відіграє екзогенна суперінфекція, тобто нове надходження в організм достатньої кількості мікобактерій туберкульозу. Останні можуть потрапити в організм при контакті з хворим на туберкульоз, але не виключена можливість надходження мікобактерій туберкульозу із "старого" вогнища, що знаходиться де-небудь в організмі, тобто можлива аутореінфекція. Отже, вторинний туберкульоз може розвиватися внаслідок як екзогенної, так і ендогенної реінфекції.

У зв'язку зі збереженням підвищеної чутливості, властивої дитячому організму, вторинні процеси у дітей протікають з вираженими перифокальними реакціями, розпадом легеневої тканини і бронхогенним обсіменінням. Перебіг вторинних форм туберкульозу згладжений. Вже через 3-6 місяців антибактеріального лікування розсмоктуються інфільтративні зміни і хворий перестає виділяти з мокротинням мікобактерії туберкульозу. Закриття ж порожнин розпаду відбувається значно повільніше. Залишкові зміни характеризуються наявністю дрібних вогнищ і фіброзних змін у легенях.

Туберкульоз у підлітків.

Підлітковий туберкульоз займає в клініці значне місце. У той час як у дітей виявляються переважно первинні форми туберкульозу (90-93%), а у дорослих - вторинні (до 90%), то у підлітків в однаковій мірі виявляються і первинні, і вторинні форми туберкульозу.

У зв'язку з гормональною перебудовою у підлітків, так само як у дітей, зберігаються нестійкість імунітету, підвищена чутливість, що обумовлює розвиток гостроперебігаючих форм туберкульозу.

Серед первинних форм туберкульозу частіше спостерігаються первинний туберкульозний комплекс, бронхоаденіт, хронічно протікаючий первинний туберкульоз, серед вторинних – інфільтративний туберкульоз легень.

Перебіг первинного туберкульозу в підлітків подібний до перебігу первинних форм у дітей. Нерідко первинні форми туберкульозу у підлітків супроводжуються яскравими параспецифічними реакціями у вигляді вузлуватої еритеми, ревматизму Понсе, фліктенульозного кератокон’юнктивіту, полісерозиту, гепатиту, нефриту. Результат первинного туберкульозу у підлітковому періоді більш сприятливий, ніж у дітей. Разом з тим, не виключена можливість ускладненого перебігу первинного туберкульозу, при якому спостерігаються формування первинних каверн, обсіменіння з утворенням дочірніх каверн, залучення в процес периферичних і мезентеріальних лімфатичних вузлів.

У цих випадках захворювання набуває хронічного характеру. Первинні каверни можуть повністю закритися, але зворотний розвиток вогнищ первинного комплексу відбувається на протязі декількох років. Залишкові зміни в легенях після клінічного видужання можуть бути джерелом аутореінфекції і причиною виникнення рецидивів. У підлітків відкладання вапна у вогнищах відбувається повільніше і виражене в меншій мірі, ніж у дітей.

Хронічний первинний туберкульоз у підлітків перебігає звичайно у вигляді казеозного бронхоаденіту й описується в літературі як юнацький туберкульоз. Характерною рисою хронічно протікаючого первинного туберкульозу є залучення до процесу кісток, суглобів, очей, нових груп лімфатичних вузлів з їх тотальним або частковим казеозом, туберкульозним ураженням шкіри у вигляді скрофулодерми і формуванням нориць. У підлітковому періоді свіжі або хронічні форми первинного туберкульозу іноді важко відокремити від процесів вторинного походження, тому що клініка туберкульозу у підлітків відрізняється значним поліморфізмом. Прояви захворювання, типові для первинного періоду туберкульозної інфекції (ураження лімфатичних вузлів, наявність параспецифічних реакцій), комбінуються із симптомами, характерними для вторинного туберкульозу (бронхогенне поширення, схильність до хронічного перебігу і формування деструкцій).

Вторинний туберкульоз у підлітків відрізняється схильністю до значних інфільтративно-пневмонічних реакцій з утворенням поодиноких і множинних каверн і наступним прогресуванням захворювання. Джерелом його розвитку є верхівкові вогнища, що виникли в результаті як ранної, так і пізньої дисемінації в період первинного туберкульозу; або ще не цілком сформовані петрифікати в коренях легень.

Не можна заперечувати можливість виникнення вторинного туберкульозу в інтактній легені у підлітка, який переніс в дитинстві неускладнений первинний туберкульоз. У цих випадках причиною туберкульозу може бути екзогенна суперінфекція.

Основними профілактичними протитуберкульозними заходами серед осіб дитячого віку вважаються:

  • імунопрофілактичні, до яких відносяться: вакцинація і ревакцинація;
  • хіміопрофілактика;
  • ізоляція дітей із мікобактеріального вогнища;
  • санітарно-освітня робота серед населення;
  • раннє виявлення туберкульозу методом туберкулінодіагностики;
  • організація диспансерного спостереження за дітьми з груп ризику щодо туберкульозу;
  • проведення диспансерного спостереження за дітьми, які живуть в умовах контакту з    хворим на туберкульоз, інфікованими мікобактеріями туберкульозу (МБТ) та дітьми, хворими на туберкульоз;
  • організація лікування хворих на туберкульоз дітей до їх одужання.

ПАМ’ЯТАЙТЕ!

Щоб не захворіти на туберкульоз слід повноцінно харчуватися, не мати шкідливих звичок, вести здоровий спосіб життя, своєчасно проводити щеплення!

Основні доступні для всіх способи формування здорового способу життя потребують відмови від шкідливих звичок (вживання тютюну, алкоголю та наркотичних речовин), виховання культури спілкування, раціонального харчування, дотримання режиму праці та відпочинку, систематичних занять фізичною культурою та спортом, підвищення санітарної культури та гігієнічних знань.

Здоровий спосіб життя людини направлений не тільки на збереження та зміцнення власного здоров’я, але й на гармонійний розвиток дітей, оптимальне поєднання їх фізичних та духовних інтересів.