Трихінельо́з  — біогельмінтоз, який спричинюють гельмінти — різні види роду Trichinella.

Захворювання характеризується гострим перебігом, гарячкою, мінливими набряками, особливо обличчя, болями у м’язах і вираженими алергічними проявами.

Трихінельоз є одним із найтяжчих гельмінтозів людини, природні осередки виявляють на всіх широтах земної кулі та на всіх континентах, окрім Австралії, осередки є в регіонах із розвиненим свинарством, широким вживанням людьми у їжу свинячого м'яса.

На сьогодні у деяких регіонах України, зокрема у Вінницькій, Хмельницькій, Одеській областях, сформувалися ендемічні вогнища трихінельозу. Виросла й кількість випадків трихінельозу через вживання у їжу інвазованого м'яса диких тварин.

За інформаційними даними Державного закладу "Український центр із контролю та моніторингу захворювань Міністерства охорони здоров’я України" (ДЗ «УЦКМЗ МОЗ») від 28.03.2017р. № 04.3./561 епідситуація із трихінельозу в Україні у 2016 р. була нестійкою – зареєстровано 16 випадків захворювання, в т.ч. спалах із 14 ураженими у Дніпропетровській області. Інтенсивний показник становить 0,037 на 100 тис.населення,  що у 4 рази перевищує минулорічний показник та у 2,5 рази – середній багаторічний показник.

Збудники трихінельозу —  статево зрілі трихінели дрібних розмірів (довжиною 1-3 мм, діаметром менше 0,5 мм), тіло їх циліндричне, кутикула прозора, має кільчасту структуру.

Механізм зараження — оральний, шлях передачі — харчовий. Провідним фактором передачі є недостатньо термічно оброблене м'ясо домашніх і диких тварин, що містить живі інкапсульовані личинки трихінел.

Личинки стійкі до соління , копчення, нетривалого заморожування і гинуть тільки при нагріванні до певних температур. Вони надзвичайно стійкі до високих температур, тому звичайні способи кулінарної обробки не спричиняють їх загибелі.

При перетравлюванні зараженого м'яса личинки звільняються у шлунку, потім із їжею потрапляють до тонкого кишечника, де через добу, вони перетворюються на самців і самиць, які й народжують личинок. Запліднені самиці за допомогою головного стилета  прикріплюються до слизової оболонки кишки і за добу досягають статевої зрілості. Через 80—90 годин після зараження людини чи тварини самиці народжують личинок. Дорослі трихінели живуть в кишечнику від 10 до 56 діб у тварин і 45—56 діб у людини. За життя одна самиця в організмі різних тварин народжує від 200 до 2000 личинок, в організмі людини — в середньому 1500.

Через 3-4 доби після зараження трихінельозом людини чи тварини самиці народжують личинок, які потрапляють спочатку в лімфатичні, потім і в кровоносні судини, і активно мігрують по всьому організму до поперечносмугастих м'язів. У паренхіматозних  органах личинки гинуть, але проникаючи в скелетні м'язи, швидко ростуть, набувають спіралеподібної форми і через 3 тижні стають інвазійними.

Продукти розпаду загиблих личинок,  є високоімуногенними, що обумовлює розвиток під час міграції виражених алергічних  реакцій, які призводять до значних порушень функцій органів і систем. У патогенезі трихінельозу головну роль відіграють саме алергічні реакці організму, сенсибілізованого  продуктами обміну і розпаду личинок і статевозрілих трихінел.

Інкубаційний період при трихінельозі частіше триває від 5-8 днів до 6 тижнів. Тривалу інкубацію, як правило, спостерігають при легкому перебігу трихінельозу, при тяжкому — терміни інкубації скорочуються іноді, навіть, до 1 доби.

Клінічні прояви хвороби характеризуються виникненням загальних алергічних проявів: гарячки, набряків, міалгії, висипу на шкірі, катаральних явищ, загальних неврологічних розладів. При  інтенсивному зараженні розвиваються алергічні системні васкуліти та органні пошкодженя.

Останні можуть супроводжуватися високою гарячкою, сильним м'язовим болем, висипом. У частини хворих на 1-му тижні захворювання можуть відбуватися клінічні прояви, пов'язані з перебуванням паразитів в кишечнику. Хворі скаржаться на нудоту, блювання, біль у животі, спостерігаються помірні за обсягом рідкі випорожнення без патологічних домішок. Як правило, ці прояви не стають причиною звернення хворих за медичною допомогою. При масивній інвазії можливий тяжкий ентерит.

На 2-му тижні на тлі вищеназваних симптомів з'являються й наростають прояви трихінельозу, пов'язані з лімфо– гематогенним розповсюдженням  личинок. Провідними ознаками в цей період є гарячка, біль у м'язах, набряки (периорбітальні, всього обличчя), стійкий головний біль, висип. Гарячка послаблюючого або неправильного типу зберігається від декількох днів до декількох тижнів, змінюється в подальшому тривалим субфебрилітетом, супроводжується вираженою інтоксикацією (головним болем, слабкістю, загальним занепокоєнням).

При масивному зараженні на 3 – 5 тижні хвороби,можуть розвиватися міокааардити, міокардіодистрофія, васкуліти, менінгоенцефаліти, пневмонії. Найчастіше спостерігають міокардит і пневмонію, іноді менінгоенцефаліт, ураження печінки, нирок, флебіти, тромбози великих кровоносних судин. При трихінельозному міокардиті, перикардиті може виникнути гостра серцева недостатність. Паралічі та парези при трихінельозі пов'язані із неспецифічними васкулітами і дифузно-вогнищевим гранульоматозом  у головному  і спинному мозку, рідше - із тромбозами великих судин.

Прогноз при трихінельозі дуже серйозний, летальність досягає 8-12 %.

trxСпостерігають неоднакову ураженість личинками трихінел різних груп м'язів. У людини трихінели найчастіше уражають найбільш метаболічно активні м'язи із сильним кровопостачанням — ніжки діафрагми, міжреберні, гортанні, жувальні та черевні м'язи, язик. У них розвиваються ознаки вираженого міозиту. Зараженість м'язів личинками трихінел може сягати 15 тисяч на кілограм м'язів.

М'язовий біль спостерігають у переважної більшості хворих. Спочатку з'являється біль у м'язах нижніх кінцівок, потім  - у інших групах м'язів — сідничних, спини, живота, рук, шиї, жувальних, язика, глотки, очних. При тяжкому перебігу трихінельозу, біль може приймати генералізований характер, розвиваються м'язова слабкість, контрактури. У частини хворих при пальпації двоголового м'яза плеча можна виявити дрібні болючі ущільнення (вузлики), які, очевидно, утворюються внаслідок запальної реакції м'язової тканини і судин на проникнення личинок.

Параорбітальні набряки у поєднанні із кон'юнктивітом  і крововиливами  під кон'юнктиву є одними з постійних ознак трихінельозу, крім того, у деяких хворих розвивається виражений мінливий набряк обличчя, шиї, тулуба, кінцівок, який тримається 5-8 діб, іноді до 2-3 тижнів. На шкірі з'являються висипання макуло-папульозного або геморагічного характеру, які зберігаються декілька днів. Спостерігають субкон'юнктивальні та піднігтьові крововиливи. Можливе ураження серцевого м'язу — виникнення тяжкого міокардиту із гострою серцевою недостатністю..

Щодо природних осередків трихінельозу важливою профілактичною мірою служить закопування мисливцями тушок хижих тварин після зняття шкурок, ретельна термічна обробка м'яса диких тварин (ведмедів, кабанів тощо) при вживанні його в їжу, неприпустимість згодовування домашнім тваринам сирого м'яса диких тварин.

Згідно із офіційною європейською директивою для запобігання трихінельозу рекомендують заморожування м'яса при температурі −25 °C  принаймні на 10 днів для шматків м'яса менше, ніж 25 см  товщини. Відповідно до настанов Міжнародної комісії з трихінельозу м'ясо повинно бути нагріте до 65 °C  протягом принаймні 1 хвилини; личинки гинуть, коли при готуванні забарвлення м'яса змінюється із рожевого на коричневе.

Бережіть своє здоровя!